Питання залучення працівників до чергування у вихідні та/або святкові чи неробочі дні, а також оплати роботи в ці дні КЗпП прямо не врегульовані.

   Тим не менш, такі чергування практикуються як у роботі органів державної влади та місцевого самоврядування, так і в установах та організаціях державної, комунальної форм власності.

  Вважається, що єдиним нормативним актом, який регулює це питання, є постанова Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок (ВЦРПС) «Про чергування на підприємствах і в установах» від 02.04.1954 р.). Міністерство праці та соціальної політики України вважає, що ця постанова чинна в Україні відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу СРСР» від 12.09.1991 р. №1545 в частині, яка не врегульована законодавством України (лист від 02.04.2010 р. №89/13/116-101). 

  Тому Міністерство праці та соціальної політики України рекомендує діяти згідно з положеннями Постанови про чергування, зазначаючи що: чергування працівників після закінчення робочого дня, увихідні та святкові дні можуть запроваджуватись увиняткових випадках, за письмовим наказом керівника та лише за погодженням із профспілковим органом; графік чергування має бути затверджений і погоджений із профспілкою; не допускається залучення працівників до чергування частіше разу на місяць; тривалість чергування або роботи разом із чергуванням не може перевищувати нормальної тривалості робочого часу; якщо працівник залучається до чергування увихідний чи святковий день, йому протягом найближчих 10 днів має бути наданий відгул, тривалість якого має дорівнювати тривалості чергування.

  Міністерство праці та соціальної політики України робить висновок, що чергування увихідний не підлягає оплаті, аза нього надається відгул і втабелі обліку використання робочого часу ці години чергування не зазначаються.