Трудове регулювання роботи сезонних працівників

    IMG 20190904 1014046Частина  2ст. 23 КЗпП України дозволяє укладати трудовий договір на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, з урахуванням характеру наступної роботи. Спеціальних норм по відношенню до сезонних працівників КЗпП України не визначено. Проте, ст. 7 КЗпП України регламентує, що особливості регулювання праці в тому числі і сезонних працівників встановлюються законодавством.

На даний час трудове регулювання роботи сезонних працівників визначається Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.74 № 310-IХ «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах»  (далі – Указ), який діє на території України в частині, що не суперечить законодавству України відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.91 № 1545-ХІІ, та постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.1997 № 278 «Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей» із змінами, внесеними постановами КМУ № 2167 від 29.11.99, № 35 від 25.01.2012.

Сезонними слід вважати працівників, які приймаються на сезонні роботи, тобто на роботи, які у відповідності до статті 1 Указу  в силу природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців, та які включені в перелік сезонних робіт, наведених в Списку сезонних робіт і сезонних галузей (далі - Список), затвердженому згаданою вище постановою КМУ від 28.03.1997 № 278.

Отже, обов’язковими умовами укладення трудового договору із сезонним працівником є строк роботи не більше 6 місяців та вид роботи зазначений у Списку. Тому укладення сезонного трудового договору на роботах, не зазначених у Списку, не допускається.

Процедура оформления на работу сезонних працівників проводиться у загальновстановленому порядку: працівник пише заяву про прийом на роботу; на підставі заяви роботодавець видає наказ про прийом на роботу; працівник своїм підписом підтверджує факт того, що він ознайомлений з наказом і згоден з умовами, визначеними в наказі; вноситься запис до трудової книжки працівника.

Слід зазначити, що при укладенні сезонного трудового договору роботодавець зобов’язаний попередити працівника про сезонний характер роботи (ст. 3 Указу), що відображається в наказі (розпорядженні) про прийом на роботу, у якому зазначається, що даний працівник приймається саме на сезонну роботу. Також необхідно мати на увазі, що при укладенні сезонного договоруне встановлюється випробувальний термін (ст. 5 Указу).

Важливо знати, що на сезонних працівників розповсюджуються умови і положення, передбачені Правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору, що діють в організації (тривалість робочого часу і відпочинку, оплата праці, матеріальне стимулювання, умови і охорона праці тощо).

Відповідно до частини 9 ст. 6 Закону України «Про відпустки»  сезонним працівникам відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу.

У зв’язку із закінченням роботи (сезону), а, отже, строку трудового договору сезонний працівник підлягає звільненню відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Для цього не потрібно його заяви  на звільнення та попередження роботодавця про наступне звільнення працівника з означеної підстави.

Крім того, сезонний трудовий договір може бути розірваним до закінчення зазначеного в ньому строку – як за ініціативою працівника, так і роботодавця.

Відповідно  до  статті 39-1 КЗпП України після закінчення строку трудового договору (в тому числі сезонного) трудові відносини фактично тривають  і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

                                                                                                ( За матеріалами сайту ФПУ)