Братська районна організація профспілки працівників освіти представляє творчий портрет вчителів фізичної культури гімназії селища Братське

  Толстіків Валентини Василівни та   

         Миколи Олександровича     

                                                                         У справжнього вчителя –         

найважче і   найрадісніше життя, трепетно

 хвилююча і болісно складна творчість,

                                                                                         незбагненно тонкі і вічно

                                                                                                        вдосконалювані інструменти,якими

                                                                                         він діє на людську душу.

В.О.Сухомлинський

     Професія вчителя в усі часи залишалася найбільш шанованою,але одночасно і найважчою. Справжній вчитель – завжди трохи загадка... Що робить вчителя вчителем? Що ним керує? Можливо любов до свого предмета і хороша професійна підготовка? А може,особиста привабливість чи вміння доступно викладати знання? Чи особливі риси характеру? Що саме? Загадка... Але вміння передати свій досвід молоді,тим,хто входить у самостійне життя – це,безперечно,талант.

     Таким талантом багаті вчителі фізичної культури гімназії селища Братське Толстік Валентина Василівна та Микола Олександрович,доля яких поєднала не тільки на професійній ниві,але й у щасливому подружньому житті. 

     Він – із династії вчителів. Авторитет батька,Олександра Миколайовича,який вчителював у місцевому педучилищі,школах був завжди незаперечний. Тому проблема професійного самовизначення взагалі не виникала.

     Обрання професії для Валентини Василівни також було не спонтанним. Ще навчаючись в одній із Запорізьких шкіл, вона паралельно розвивала свої фізичні здібності у спортивній школі,займаючись художньою гімнастикою. То ж захоплення і праця крок за кроком приводило юну спортсменку до перемог. У складі збірної команди рідного міста виступала за першість Республіки,а у індивідуальному заліку майстер спорту займала призові місця,входила в десятку кращих гімнасток. 

      1968 рік став знаковим роком для Валентини Василівни та Миколи Олександровича. Адже одночасно доля їх звела і з того часу зробила нерозлучними,як стали студентами факультету фізичного виховання Миколаївського педагогічного інституту ім. В.Г.Бєлінського. «Спорт і вчитель-професіонал – наші кумири»,- так вони вважали і ще в інституті переконалися: їх вибір – правильний.

     Для Валентини Василівни перший шкільний дзвоник радісно сповістив про початок учительських буднів у Братській середній школі №1, а Миколу Олександровича приязно зустріла дітвора місцевої ДЮСШ. Та життя склалося так,що плекали сад нашого майбуття молоде подружжя в Братській середній школі №1,а після її реорганізації – в гімназії.

     Місцем реалізації знань,творчості та натхнення вчителів стали не тільки спортивні майданчики,але й спортивний зал. І тоді педагогам доводилося ставати інженерами, конструкторами,будівельниками. В результаті – спортивний зал – один з найкращих в області, а уроки фізичної культури – це не просто навчальні заняття, а мистецькі дійства,в яких воєдино поєднуються майстерність педагога, довіра учнів, взаєморозуміння та психологічний комфорт. Організовуючи навчальний процес, вони прагнуть розкрити природні здібності кожного учня, розвинути бажання і вміння працювати над власним самоудосконаленням.

     Нині Микола Олександрович – спеціаліст вищої категорії,має звання «Вчитель методист», нагороджений нагрудним значком «Відмінник освіти»,Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України. Валентина Василівна – спеціаліст вищої категорії, їй присвоєне звання «Старший вчитель», має також Почесні грамоти Міністерства освіти і науки України,обласної та районної адміністрацій.

     У творчих вчителів – успішні вихованці.Стежиною Толстіків пішло по життю багато випускників.А кількість переможців та призерів обласних спортивних змагань навіть важко визначити. Лише за час існування гімназії їх близько сорока.

      Учителі від Бога. Наш золотий фонд. Оптимісти по життю. Свій творчий портрет вони писали наполегливою працею протягом 80 років на двох у  єдиному подружньому тандемі. Сумнівались і шукали,творили і випробовували,проте жодного разу не пожалкували,що обрали саме цей професійний шлях.

    Голова Братської районної організації

 профспілки працівників освіти                                  В.І.Глаголенко