Заради цього варто жити і працювати

На конкурс «Шануймо вчителя свого»

 

3246788  «Я – вчитель. Моє основне покликання виростити і виплекати людину. І не важливо, стане вона малярем, лікарем чи музикантом. Вона має бути порядною, чесною, надійною і доброю. Заради цього варто жити і працювати», - так часто говорить Раїса Федорівна Чугута - учитель-легенда Єланеччини, яка 57 років життя віддала школі. Тисячі її учнів живуть і працюють у різних куточках не тільки України, а й світу, несучи людям іскри любові, які колись їм дала Раїса Федорівна.

 

          Її життя – то ціла епоха. Її життя – історія.

 

     Народилася 25 серпня 1938 року в селі Іванівка, Цебрухівського району Одеської області. Батьки були із селянських сімей, мали робітничі професії. І хоч виховувалася Раїса Федорівна не в аристократичній сім''ї, навчалася не в Царськосільскому ліцеї, а зростала в період війни і післявоєнні роки, пізнала голод і смак хліба з лободи, виросла творчою, сповненою бажання постійно працювати і удосконалюватися. Її природній смак дивував колег музикантів та вчителів образотворчого мистецтва. Її «дизайнерським» знанням позаздрили б сучасні оформлювачі та декоратори. ЇЇ професійній майстерності дивувалися професори та акедеміки.

433490

 

     У 1953 році закінчила школу і вступила до Новобугського педагогічного училища, яке закінчила у 1957 році.

8775500222

 

     Матеріально вчитися було надзвичайно важко, але головне – здобути освіту, бути самостійною і незалежною. За направленням працювала вчителем початкових класів, музики, образотворчого мистецтва. Починала трудову діяльність у Куйбишевській, Братолюбівській та Крутоярській школах, а з 1965 року життя зв'язала з Єланецькою середньою школою. Тут Раїса Федорівна сформувалася як вчитель української мови, як заступник, тут вона стала найкращим директором не тільки району, а області.

 

     Завжди значення і роль керівника школи визначали місце закладу освіти в освітній системі регіону.

 

     Єланецька школа «за часів» Чугути Раїси Федорівни була на передових позиціях. В тих далеких для нас, і таких близьких для Раїси Федорівни 70-х роках 20-го століття Єланецька середня школа розміщувалася в невеликому приміщенні, які побудовано ще в 30-х роках. Учнів було багато, навчалися у 2 зміни. Заняття закінчувалися о 19 годині вечора, а потім наради, педради, а хотілося ще й вечорів, свят, конкурсів. Саме тоді розпочалося будівництво нової школи. Раїсі Федорівні разом з тодішнім начальником відділу освіти Калашніковою Лідією Федорівною довелося проявити і хист дипломата, і організатора, а де й характер показати.

 

     За допомогою керівництва району, правління колгоспу, керівництва установ селища, батьків, учнів, вчителів нова школа відкрила свої двері у 1980 році.

 

     У новій школі і нові вимоги.

 

     Кабінетна система, оформлення коридорів, класних кімнат, рекреацій – для Раїси Федорівни  кожен куточок в школі був небайдужий. Вивчала досвід, їздила в інші  школи, хотіла щоб «її» школа  була найкращою.

 

     Власним прикладом Чугута Р.Ф. доводить, що постійний пошук, ініціатива, самозбагачення, творчі поїздки, зустрічі, участі у семінарах – запорука підкорення вершин майстерності.

65543334467

 

     Ніколи Раїса Федорівна не була байдужою до результатів навчання дітей, до їх долі. Всі роки була вимогливою перш за все до себе, а потім до дітей. Її учні неодноразово були переможцями районних, обласних та Всеукраїнських олімпіад і конкурсів. Серед її учнів відомі на всю Україну і світ видатні діячі в різних галузях: срібний голос Росії – Людмила Сенчіна; письменники Іван Мельніченко та Микола Ярошенко, письменник – сатирик Юрій Тертичний, поетеса Лілія Золотоноша; відомий всьому світу фізик – ядерник Дужко Володимир; Галина Лозко, доктор філософських наук, яка переклала й донесла до сучасних читачів «Велесову книгу»;  Куценко Володимир, підполковник у відставці, кавалер 28 урядових нагород.

 

     Працювала багато, самовіддано, бо інакше не могла. Ніколи не страждала славою, хоча була вдячна, що її труд відзначено: «Відмінник народної освіти», Грамотою МОН України, Грамотою Верховної ради України, медаллю В.О.Сухомлинського, медаллю до 200-річчя Т.Г.Шевченка, званням «Почесний житель смт.Єланець»

 

     Раїса Федорівна (дозволю собі так сказати) щаслива людина- вона пізнала щастя праці, щастя бути потрібною учням, вчителям, батькам.

 

     Життя буяє, квітне, життя – прекрасне, якщо такі люди поряд. Ми щасливі, що були учнями, колегами Раїси Федорівни Чугути.

 

Вірш – присвята вчителю, директору, колезі…

 Не вірю, що зірки згасають,

 Що все міліє, навіть джерело ріки

 Є вчителі, яких не забувають

 Ні нині, ні через віки

 

 Такий учитель був у нашій школі

754308

 Сьогодні ж  щастя із онукою знайшла,

 І хоч давно вже не директор

 Та кажуть вслід: «Дивись, директорка пішла»

 

 Раїса Федорівна – вчитель вічний

 Її слова, що в голові звучать

 Той погляд, що проймає душу,

 І вчинки, що учили не мовчать

 

 З сім'ї простої, а наче королева:

 Слова величні, впевнена хода,

 Приборкати могла і учня й «лева».

 Роки пішли, пішла зі школи, а шкода…

 

 Шкода таких учителів великих,

 Які не знали втоми, мали час,

 Без репетиторства дітей усіх навчали

 Сьогодні не навчають, а чекають  нас…

 

 Чекають, що запросимо на свято,

 Чекають, що листівку принесем.

 Їм треба зовсім не багато,

 Щоби згадали нелихим слівцем

 

 Ми згадуємо все, що ви зробили:

 Як в Міністерстві вибивали школу,

 Як меблі і техзасоби везли,

 Як ремонт й оформлення робили знову,

 І третій поверх у проекті «протягли»

 

 А далі будні: уроки і наради,

 Реформи, зміни -  треба результат,

 Районні перемоги, обласні, Всеукраїнські

 Не скиглила, і не дивилася назад

 

 Тільки вперед, щоби найкращі діти,

 Щоб прославляли школу, рідний край,

 І знову пересаджуємо квіти,

 А у душі нескорений розмай

 

 Нескорено іде і ніби гордо,

 Та в серці щем, душа за школою болить

 Не гаснуть очі вчителя ніколи,

 Коли у школі хоч одне вікно горить.

 

Автор В.Я.Кравчук

 Єланецька районна організація Профспілки