Творчий портрет 

вчителя української мови та літератури

    Новобузької ЗОШ І-ІІІступенів №1 Новобузької районної ради          

Осипчук Олени Миколаївни

Учитель, будь сонцем, що випромінює людське тепло, і будь благодатним ґрунтом для розвитку  людських  почуттів;

сій  знання не лише в пам’яті й свідомості  твоїх  учнів,

а,   передусім   у    їхніх душах і серцях.

Ш. Амонашвілі

        Професія вчителя в усі часи залишалася найбільш шанованою, але одночасно і найважчою. Справжній Вчитель — завжди трохи загадка... Що робить вчителя Вчителем? Що ним керує? Можливо, любов до свого предмета і хороша професійна підготовка? А може, особиста привабливість чи вміння доступно викладати знання? Чи особливі риси характеру? Що саме? Загадка... Але вміння передати свій досвід молоді, тим, хто входить у самостійне життя — це, безперечно, талант.

        Саме такий талант має дивовижна жінка, вчитель української мови і літератури Новобузької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 Осипчук Олена Миколаївна.  Вона й розповіла нам про свою працю на вчительській ниві.

— Олено Миколаївно, чому Ви обрали для себе професію вчителя?

— Я з дитинства мріяла про це. Я завжди любила спілкуватися з дітьми, у юнацтві була вожатою, а коли прийшов час обирати професію, відправилась з Хмельниччини на новобузьку землю, вступати до педагогічного училища ,і згодом,  звичайно ж, обрала педагогічний фах.

— Скільки років Ви вже працюєте в школі?

— Після закінчення  Миколаївського педагогічного університету з 2003 року я стала працювати  у Новобузькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 1, де працюю і нині.  Я пройшла шлях від вчителя до методиста заочних класів школи і керівника пункту зовнішнього незалежного оцінювання. Зараз мій педагогічний стаж складає 10 років, маю першу кваліфікаційну категорію.

— З якими труднощами Ви стикались під час роботи, зокрема, як вчитель української мови  ?

— Значення української мови як навчального предмета у школі випливає з її суспільних функцій. Це державна мова українського народу, визначальна ознака нашої держави, скарбниця культурних надбань нації і людства, засіб єднання громадян України в суспільно-історичну спільноту. Тому перед собою я поставила мету – донести до учнів знання так, щоб українська мова  перетворилась для них у науку зрозумілу і дружню. Особливо тепер, коли якість знань учнів оцінюється результатами зовнішнього незалежного оцінювання.

     Усвідомлення учнями ролі української мови в їхньому подальшому житті  сприяє уникненню труднощів у навчанні. 

— Скажіть, будь ласка, завдяки чому і як Ви досягаєте взаєморозуміння з учнями? Може, маєте якийсь особливий секрет?

— Немає ніякого секрету. Головне у роботі з дітьми — це любов до них, щира і непідробна. Адже діти бачать вчителя наскрізь, вони дуже тонко відчувають правду і не вибачають брехні. Для роботи з дітьми потрібно глибоко їх розуміти, кожного разу входити в їхній світ, самій на якийсь час ставати дитиною. Необхідно знати дитячі проблеми і труднощі, а також радіти разом з ними їхнім перемогам і досягненням. І обов’язково треба якомога більше часу проводити з учнями поза школою, у неформальній атмосфері — ходити з ними на екскурсії, на природу... Ось це — головне. Навіть з «найважчими» учнями можна знайти спільну мову, зацікавити їх предметом, якщо ставитися до них із довірою.

— Що б Ви побажали усім учням та молоді?

— Учням бажаю, щоб не забували рідну школу, вчителів, те, чого ми їх навчали — доброти, моралі, любові до батьків та усіх людей, щоб в цьому жорстокому світі вони залишалися людьми.

Осипчук О.М.  - призер  обласного конкурсу « Учитель року – 2012», посіла ІІІ місце в номінації  « Українська мова та література».

Голова районної ради профспілки                                     В.А.Кондратенко