Миколаївська обласна організація
профспілки працівників
освіти і науки України

Чи має право на отримання допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного

віку бабуся,

яка фактично доглядає за дитиною після виходу матері на роботу ?

Відповідно до частини 7 статті 179Кодексу законів про працю України(далі — КЗпП України) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

Згідно з частиною 8 статті 179КЗпП Україниза бажанням осіб, зазначених у частині 7статті179КЗпП України, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги уперіод відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ із змінами (далі — Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми») право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, бабуся, дідусь або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у разі працевлаштування або виходу на роботу у режимі повного робочого часу матері дитини або особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною, до закінчення строку такого догляду відповідна допомога виплачується особі, яка продовжує догляд за дитиною до досягнення останньою трирічного віку.

Отже, у разі виходу на роботу у режимі повного робочого часу матері дитини, бабуся має право отримувати допомогу для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо вона фактично здійснює цей догляд.

Варто зазначити, що відповідно до частини 6 статті 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особі, яка фактично доглядає за дитиною, здійснюється за письмовою заявою цієї особи та на підставі довідки, виданій матері дитини про те, що виплату зазначеної допомоги їй припинено (із зазначенням дати припинення виплати).

Відповідно до статті 25 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР із змінами та доповненнями (далі — Закон України «Про відпустки») відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку:

1) матері або батьку, який виховує дітей без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі), що має двох та більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;