Особливості гнучкого режиму робочого часу

1603202090Правовою підставою для встановлення гнучкого режиму робочого часу є стаття 13 КЗпП України та стаття 7 Закону України "Про колективні договори і угоди", згідно з якими питання режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку встановлюються у колективному договорі. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2006 р. N 359 затверджено Методичні рекомендації щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу. Методичні рекомендації можуть бути використані установами, організаціями, незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та господарювання, галузевої належності, з метою більш ефективного використання робочого часу.

 Гнучкий режим робочого часу - це така форма організації праці, за якою для деяких категорій працівників, для працівників окремих установ або їх структурних підрозділів встановлюється режим праці з саморегулюванням часу початку, закінчення та тривалості робочого часу впродовж робочого дня. Гнучкий режим робочого часу у більшості випадків передбачає підсумований облік робочого часу. В цих умовах обов'язковою вимогою є повне відпрацювання працівником встановленої законодавством кількості робочих годин в обліковому періоді, який прийнято для підсумованого обліку робочого часу (тиждень, місяць, квартал, рік тощо).        Встановлення гнучкого режиму робочого часу чи укладення трудового договору про роботу вдома на час карантину належить до компетенції роботодавця. Порядок та умови гнучкого режиму роботи мають бути врегульовані в колективному договорі та Правилах внутрішнього трудового розпорядку за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації.

(Методичні рекомендації щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу додаються)

З офіційних джерел