Миколаївська обласна організація
профспілки працівників
освіти і науки України

Миколаївська  районна організація профспілки працівників освіти і науки представляє

Творчий портрет

керівника гуртка народних ремесел «Колорит» Миколаївського районного Будинку творчості учнів 

Вербицької Зої Володимирівни

Що в нас переваже:

Красиве чи корисне?

І де між цим межа?

І як у рамки втиснуть

Уяви злет і логіки канон?

В орнаменті народному сплелись

Фантазія і точний розрахунок,

І скільки б ти на нього не дививсь ─

Магічним залишається малюнок.

У ньому ¾ ритм віків,

Зорі коротка мить,

Симетрія листків

І мрії спів бринить.

Хто знати хоче, як життя прожити,

Хай спробує орнамент зрозуміти.

        Народне мистецтво – це єдність доброго людського розуму, душевного тепла і мудрої фантазії, яка не має меж, відвертого великодушшя, безпосередності і чистоти.

         Чималий спадок залишили нам наші предки. Здавалося бери і користуйся,  даруй цю красу іншим. Але для цього потрібно бути людиною з розвиненим почуттям, чуйним серцем.

         У Антуана де Сент-Екзюпері, відомого французького письменника, є дуже  цікавий вислів «Пильне одне лишень серце. Самого головного очима не побачиш. Адже лишень серцем можна відчути істинну красу, добро в творах народних майстрів. Відчути і відтворити її уже у своїх власних роботах, цим самим примножуючи і даруючи іншим людям».

          Майже 10 років прищеплює своїм вихованцям любов до прекрасного  народного мистецтва керівник гуртка народних ремесел «Колорит» - Вербицька Зоя Володимирівна. Головною метою в роботі Зої Володимирівни є створення матеріальних і духовних цінностей образотворчими і декоративними засобами.

         Завдяки Зої  Володимирівні діти починають розуміти природу і сутність народного мистецтва. Основним завданням гуртка є відродження народних промислів, які майже забуті, які протягом століть створювались, виникали з любові до рідного краю, всього навколишнього світу; навчити дітей відчувати красу та творити її власними руками.

         При виготовлені виробів – а це вироби з соломки, шкіри, ниток, глини, бісеру – виникає необхідність в опануванні новими прийомами або давно забутими старими, поглибленні знань, закріпленні вже набутих навичок. Це розкриває у вихованців перспективи  для розвитку розумової дії, гартує вольову сферу особистості, надає можливості творити, сприяє виникненню нових задумів, конструкцій, планів відносно модернізації відомого.

         Ще одне завдання, яке ставить Зоя Володимирівна перед вихованцями, -  це вчитися на роботах майстрів мистецтва, щоб не почалося виродження  ремесел, зведення історії народу нанівець. І тому перш чим з’явиться новий виріб, триває чимала робота по вивченню традицій і технік того чи іншого ремесла.

         Працюючи над орнаментом, гуртківець аналізує його, а вже потім виконує ескіз і відтворює його у своєму виробі.

         З історії українських народних ремесел відомо, доводить до відома дітей керівник гуртка, що кожен орнамент, кожен його знак, що використовувався, мав певне містичне значення. І тому, працюючи над відродженням народних ремесел, не можна не враховувати вікові традиції. Зоя Володимирівна вивчає з дітьми закони орнаменту, колориту і вчить втілювати у своїх роботах творчий характер декоративно-прикладного мистецтва, досвід естетичного сприймання виробів, виготовлення їх та оздоблення надає можливість переживати та емоційно сприймати красу виробів народних майстрів. Все це дає змогу підростаючому поколінню любити свою національну, притаманну тільки українському народові, культуру.

         При занятті ремеслами проблема матеріального забезпечення вирішується сама собою. Вироби, які виготовляють учні, мають невеликі розміри, із доступного матеріалу.

-        Для витинанки – це папір, клей ПВА, ножиці;

-        для розпису – папір, фарби, пензлі;

-        для писанкарства – порожні яйця, воск, парафін, писачок, анілінові або природні фарбники;

-        для ткацтва – дерев’яна рама, бавовняні або штучні нитки (в роботі  гуртка практикується виготовлення міні-гобеленів зі змішаною технікою);

-        для бісероплетіння – бісер, дріт, нитки;

-        для соломоплетіння – солома, нитки, клей, папір.

        Поступове  залучення учнів до народних ремесел завжди  результативне. В цьому процесі виховання декоративно-прикладним мистецтвом формується морально-естетичний бік, розуміння краси, повага до людей праці, розвиває настирливість і бажання досягти певного результату, розвиває почуття патріотизму та любові до рідного краю.   Підкріпленням цього є відвідування виставок робіт народних майстрів,  участь гуртківців у районних та обласних виставках, збір матеріалів про самобутніх майстрів  рідного краю.

        Зоя Володимирівна розробила авторську  програму по народним ремеслам. Її вихованці є неодноразовими призерами Всеукраїнських, обласних та районних виставок та конкурсів – «Веселі барви», «Знай і люби свій край», «Наш пошук і творчість – тобі, Україно», «Ми – діти України», «Барвиста писанка» та ін.

          «Ми збираємось разом, такі різні за віком, характерами, аби відчувати   себе частинкою великого народу, який здатен творити прекрасне з усього, до чого доторкнеться: з паперу, з соломи, ниток, з намистинки, трави чи глини. І немає меж дитячим фантазіям, коли в маленьких рученятах стають покірними і слухняними папір і ножиці, нитки і солома.

         Я дивлюся на дітей і намагаюсь вгадати, яке в них майбутнє, чи стане хтось дизайнером, архітектором, художником, хотілося, аби хоч зернятко моєї любові до народних ремесел проросло в моїх вихованцях, щоб кожен з них зазирнув  хоча б на мить до чарівного світу творчості, фантазії та гармонії».

                                                                                     Зоя Вербицька

Голова ради профспілки                                             В.Г.Коганова